четвер, 22 вересня 2022 р.
четвер, 21 квітня 2022 р.
вівторок, 19 квітня 2022 р.
Як організувати освітній процес в умовах війни: поради Державної служби якості освіти (дата звернення 10.04.2022)
Перелік корисних ресурсів для дорослих та дітей щодо психологічної підтримки, навчання та інформування від команди МОН України (дата звернення 10.04.2022)
Порадник для вчителя, батьків
Дистанційне навчання у воєнний час: чек-лист для вчителя
Підтримай дитину: що вчителі можуть зробити, щоб допомогти учням?
Вчителю про посттравматичний стресовий розлад у дітей
Вчитель і дитина, що зазнала наслідків війни: покрокова інструкція взаємодії
Перша психологічна допомога. Алгоритм дій: методичні рекомендації від МОН України
Формування стресостійкості. Психологічні техніки самодопомоги в умовах війни
Поради від експертів ЮНІСЕФ: «Правила підтримки дитини під час евакуації»
«Розмови про війну»: посібник для батьків і опікунів дітей та підлітків від Асоціації психологів Португалії
«Емоційна підтримка учасників освітнього процесу в умовах воєнного і післявоєнного стану»
Під час воєнного стану дистанційні школи та освітні курси на різних платформах надають безоплатний доступ до навчання та підготовки до ЗНО, серед них:
Дистанційна школа "DAR" відкрила навчальну платформу для учнів 7-11 класів;
Академія сучасної освіти "А+" створила онлайн-проєкт для всіх дітей України, які можуть доєднатися до занять у Zооm
- iLearn - безкоштовна онлайн-платформа.
- Дистанційна школа «Центр освіти «Оптіма»
четвер, 11 лютого 2021 р.
Бібліографічні нариси
"Великий обсерватор життя " І. Франко
Іван Карпенко-Карий
Справжнє ім’я - Іван Карпович Тобілевич
(1845-1907)
Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»
Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.
Перебуваючи в Єлисаветграді (1865 — 1884), Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними трактатами Бокля, Мілля, разом із своїм другом М. Кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. Переведений трохи більш як на рік до Херсона, він познайомився з колишнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства і товаришем Т. Шевченка Д. П. Пильчиковим, під впливом якого прочитав "багато корисних книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої Шекспір і Островський зайняли перше місце".
1863р. у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.Демократичні переконання Тобілевича закономірно привели його до участі в організації (разом з П. І. Михалевичем) таємного гуртка, на засіданнях якого вивчали праці М. Чернишевського, Ф. Лассаля, Д. Мілля, К. Маркса та Ф. Енгельса. З метою популяризації революційно-демократичної та народницької літератури у гуртку планувалось перекласти українською мовою ряд творів російської белетристики — Г. Успенського, Ф. Решетникова, Ф. Нефедова, М. Наумова, О. Левітова, М. Златовратського та ін., підготувати загальний нарис політичної економії за М. Чернишевським. У цій роботі найактивнішу участь брав Тобілевич.
До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання "Новобранець" (написане 1881р., опубліковане1889р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської родини, яка з величезними зусиллями вибивається із злиднів і, здається, могла б уже зрештою досягнути якогось добробуту, коли б не втручання державної машини.
Наскільки щільно в житті Тобілевича поєднувалась творча й громадсько-політична діяльність, свідчить той факт, що й оповідання "Новобранець", і першу свою драму "Бурлака" ("Чабан", 1883) він подавав на обговорення нелегального гуртка. Завершувати "Бурлаку", як і "Хто винен?" ("Безталанна"), драматургові довелось уже в Новочеркаську, куди його було вислано у травні 1884р. за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним "злочинцям". Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню.У 1886р. в Херсоні було видано перший "Збірник драматичних творів" І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми "Бондарівна" і "Хто винен?" та комедія "Розумний і дурень", а в 1887р. опубліковано "Наймичку". Але їх майже не купували, бо публіка не була привчена читати п'єси.
П'єси, створені Карпенком-Карим протягом майже п'ятнадцяти років, відбивають еволюцію явища, яке видозмінювалось буквально на очах драматурга — "глитайства". Його персонажам — Михайлові Михайловичу ("Бурлака"), Окуню ("Розумний і дурень", 1885), Цокулю ("Наймичка", 1885), Калитці ("Сто тисяч", 1890), Пузиреві ("Хазяїн", 1900) — притаманне не просто збільшення економічних масштабів їх діяльності, їх здирства, воно ще яскравіше виявляє їх людську дрібність, а то й нікчемність, духовну порожнечу. Дещо осторонь їх стоїть Мартин Боруля, який домагається дворянського звання. Сатиричне зерно комедії "Мартин Боруля" (1886) пов'язане вже не із засобами збагачення чи привласнення того, що належить іншим, а з прагненням сільської буржуазії до політично-правової рівності з дворянством.
Дві останні гіркі комедії — "Суєта" (1903) і "Житейське море" (1904; визначена автором як "протяг", тобто продовження, "Суєти") — драматург назвав "сценами", наче визнаючи приналежність їх до європейської нової драми. Так, у "Суєті" відсутній головний герой, і п'єса являє ряд сцен, покликаних характеризувати спосіб життя й мислення заможного селянина та його дорослих дітей, які представляють різні соціальні шари суспільства (хлібороб, учитель, дрібні службовці).
1887р. І. Карпенкові-Карому було дозволено повернутися на Україну, але ще до кінця 1888р. він перебував на хуторі "Надія" (тепер заповідник у Кіровоградській області) під гласним наглядом поліції (негласний нагляд було знято з нього 12 березня 1903р.). Діставши громадянські права, Карпенко-Карий приєднався до нової театральної трупи, створеної його братом П. Саксаганським, у якій до кінця життя працював активно й напружено як артист, режисер, драматург. У 1897р. він складає "Записку до з'їзду сценічних діячів", де з болем пише про безправне становище українського театру, про цензурні та інші урядові утиски.
Написане Карпенком-Карим протягом 90-х рр. на сучасну тематику виявляє прагнення дати народові "пьесы серьезные, моральные, нравоисправительные, исторические". З повчальною метою створена побутова комедія "Судженої конем не об'їдеш" (переробка з Еркмана-Шатріана, 1892), в соціально-побутовій драмі "Батькова казка" (1892) також очевидна моралізаторська тенденція, підкреслена другою її назвою — "Гріх і покаяння". Певним дидактизмом позначена драма "Понад Дніпром" (1897).
На матеріалі історичного минулого, осмислення якого, за переконанням І. Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматургію, написано п'єси "Бондарівна" (1884), "Паливода XVIII століття" (1893; підготовчим етапом було створення у 1884р. п'єси "З Івана пан, а з пана Іван"), "Чумаки" (1897), "Лиха іскра поле спалить і сама щезне" (1896), "Сава Чалий" (1899), "Гандзя" (1902).
Твори Карпенка-Карого "Лиха іскра поле спалить і сама щезне" (1896) та "Гандзя" (1902) були спробами на фольклорному матеріалі, присвяченому давньому минулому, вийти до філософських узагальнень про долю України й подати їх у цікавій сценічній формі.
Трагедії Карпенка-Карого "Сава Чалий", так само створеній на основі народної історичної пісні, притаманні глибокий психологізм, точна й переконлива вмотивованість дій та вчинків героїв.
І. Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907р. у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі "Надія".
Драматургія І. Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть. В художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв'язок з тогочасними життєвими проблемами Твори Карпенка-Карого багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.
Цікаві факти з біографії засновника українського театру - Івана Карпенка-Карого
Презентація "Життя і творчість Івана Карпенка
ТВОРИ ПИСЬМЕННИКА:
Карпенко-Карий (Тобілевич), Іван Карпович.
Драматичні твори / Іван Карпенко-Карий; [вступ. ст., упоряд. і прим. Р. Я. Пилипчука ; редкол.: І. О. Дзеверін (голова) та ін.] ; АН УРСР. – Київ: Наук. думка, 1989. – 602, [2] c. : портр. – (Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література).
Карпенко-Карий, Іван Карпович. Сто тисяч ; Хазяїн [Електронна копія] : комедії / Іван Карпенко-Карий. — Електрон. текст. дані (1 файл : 104 Кб). — Харків : Фоліо, 2014 (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2015). —(Шкільна бібліотека української та світової літератури).
Карпенко-Карий І. Драматичні твори : в 3-х т. / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Дніпро, 1985. – 439 с.
Антологія драматургічних творів з української літератури : 8-10 кл. / [рец. Л. І. Піскорська ; упоряд.: Л. Т. Соляр та інші]. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2008. - 437 с.
Карпенко-Карий, Іван Карпович. Будущина в руках нового покоління : вибр. твори / І. К. Тобілевич ; [упоряд., передм. і прим. С. Харченка]. - К. : Країна мрій, 2009. - 416 с. - (Бібліотека школяра).
Карпенко-Карий, Іван (1845-1907). П'єси : [для ст. шк. віку] / І. К. Тобілевич ; [передм. О. М. Колінченко]. - К. : Школа, 2006. - 320 с. - (Бібліотека шкільної класики).
Карпенко-Карий, Іван. Сто тисяч : драматичні твори / І. Карпенко-Карий ; [худож. О. В. Семякін]. - Харків : Важпромавтоматика, 2007. - 352 с. - (Грамота).
Карпенко-Карий, Іван Карпович. Сто тисяч ; Хазяїн та інші п'єси / І. К. Карпенко-Карий ; [ред.: О. В. Зав' язкін, Н. В. Хроменко ; С. Ю. Донець]. - Донецьк : БАО, 2007. - 384 с. : іл.
Карпенко-Карий, Іван Карпович. Хазяїн : драм. твори / І. К. Карпенко-Карий. - Харків : Аргумент Принт, 2012. - 288 с. - (Українська класична література).
Карпенко-Карий, Іван Карпович (1845-1907). Хазяїн : драм. твори / І. К. Карпенко-Карий. - Харків : Фоліо, 2008. - 317 с. - (Українська класика)
Карпенко-Карий Іван
Повні тексти творів
Найпопулярніші твори( за посиланням онлайн)
Найпопулярніші твори( за посиланням онлайн)
Підписатися на:
Дописи (Atom)