Шкільна бібліотека на карантині( цікавинки і новинки)
18 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
18 травня в Україні вшановують пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
18 травня весь світ згадує жахливі події 1944-го року, коли за вказівкою вождів тоталітарного режиму кримських татар, а з ними й представників інших національних меншин, примусово депортували у віддалені регіони Радянського Союзу.
Історична довідка
18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам'яті підготував матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.
Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.
У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення Державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.
Ми пропонуємо вам зануритися не лише у захопливий світ книги, а й помандрувати музеями та іншими культурними закладами світу, дізнатися про щось нове, цікаве і незвичне.
23 квітня — Всесвітній день книги і авторського права. Шкільна бібліотека пропонує відвідати електронну бібліотеку рідкісних і цінних видань Національної бібліотеки України для дітей. У фонді бібліотеки є багато книжок, які збереглися в країні у одиничних примірниках. Деякі з них являють собою справжні шедеври книжкової культури:
http://www.chl.kiev.ua/elibrary/Home/About
ДЛЯ КОРИСТУВАЧІВ БІБЛІОТЕКИ
Під час карантину бібліотеки не працюють. Але це не біда! Ми пропонуємо для своїх користувачів добірку ресурсів, на який можна знайти цікаві книги як українських так і зарубіжних авторів.
Зараз тема позитивного мислення є дуже актуальною, і в цьому нам допоможе звичайно ж улюблена книга.
Почніть з тих, що у Вaс нa книжковій полиці, або сидячи за власним комп’ютером зaвaнтaжте електронні книги.
Отже тримайте добірку сайтів, які дають змогу безкоштовно скачати книжки українською мовою.
Більшість книжок, розміщених на цьому сайті, – це художня література (українська та зарубіжна). Є як класичні твори, так і видання наших сучасників. Можна скачати або прочитати одразу на сайті.
Також тут є розділ з аудіокнигами, тому якщо ви віддаєте перевагу слуханню – точно знайдете щось собі до душі. Молодим батькам до уваги: на сайті є розділ з українськими народними казками, а також дитячі аудіокниги. Зможете зайняти дитину, поки будете працювати або насолоджуватись тишею.
Це вільна онлайн-бібліотека україномовної літератури. Рубрикатор поділений за розділами та авторами, можна знайти твори на будь-який смак – від любовної лірики до химерних романів. Також на сайті є часописи та корисні статті українських авторів.
Цей сайт створили 19 років тому, а його ціль – популяризація української мови, літератури та культури. Назва ресурсу говорить сама за себе: тут зібрано дуже-дуже багато українських творів.
Можна проглянути найпопулярніші твори сайту або актуальні на сьогоднішній день, почитати біографії відомих українських письменників та поетів, дізнатися цікаві факти з їх життя та історії створення відомих творів.
Відкрита книга – це електронна бібліотека класики української та світової літератури, мета якої – розповсюдження та популяризація високоякісної та безкоштовної електронної книги. Знайти тут будь-що не вийде, тому що на сайті зібрані тільки твори, які вже стали суспільним надбанням.
Можна скачати класичні видання, ознайомитися з творами шкільної програми, а також можна допомогти бібліотеці з процесом оцифрування книг. І книжку почитав, і корисну справу зробив.
Цей сайт дуже специфічний, тому що тут ви не знайдете жодної сучасної книги. Натомість – літописи, історія, політологія, давня українська література та літературознавство, граматики та лексикони ХІV-XVII століття, а також історичні мапи давніх років.
Тож якщо ви захоплюєтеся історією України та древньою літературою – цей ресурс точно створений для вас.
Це великий і дуже важливий проект, який упровадила Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Ціль його – зібрати якомога більше інформації про історію та культуру України, «матеріали про природне, географічне середовище, демографічний, економічний, соціальний, освітній, науковий потенціал України, здобутки української нації, її місце у світовому цивілізаційному розвитку».
Розділів на сайті дуже багато, читати є про що. Окрім художньої літератури, можна ознайомитися з українським фольклором – казками, легендами, думами, історичними піснями, прислів’ями та приказками. Також почитати корисні статті з літератури та природознавства, психології, краєзнавства та багатьох інших галузей.
Культурний карантин: що читати і дивитися вдома
«Відкрита книга» – онлайн-бібліотека української та світової класики
Ресурс без жодної реклами з літературними творами, які стали суспільним надбанням світової культури. Окремою рубрикою виділені твори зі шкільної програми зарубіжної та української літератури – тож знадобиться не лише аби самому пригадати класику, а й щоб підготувати школярів до виходу на навчання.
Сайт є громадською ініціативою та містить близько 60 тис. книг у вільному доступі: від белетристики до наукових робіт англійською, португальською, німецькою та французькою мовами. Щоправда, більшість книг тут також зразки класики або твори, які були видані давно й на них згідно американського законодавства вже не діють авторські права.
Оцифровані матеріали тисячі європейських бібліотек, архівів і музеїв на одному сайті. Тематичні колекції картин, добірки творів авторів і навіть пошук зразків образотворчого мистецтва за домінуючим кольором.
Сайт є не лише онлайн-галереєю. Тут також можна знайти лонгріди англійською про культурні процеси у світовій історії та творчий шлях митців і мисткинь у рубриці «Блоги».
Лекції про історію, мистецтво, журналістику, літературу, моду, кіно й соціум. У розділах можна знайти відеоматеріали про історичних постатей та митців, а можна отримати експрес-курс про сторіччя тієї чи іншої сфери за 100 хвилин.
Проєкт намагається поєднати на одній платформі безкоштовні курси, які будуть цікаві всім – від школярів до людей різних професій, зокрема, юристів, економістів, викладачів. «EdEra» також пропонує матеріали для підготовки до ЗНО й серії лекцій на соціальні теми: про медіаграмотність, права людини та домашнє насильство.
Ще на сервісі є власна бібліотека з інтерактивними посібниками.
Prometheus– українська платформа з масовими і безкоштовними онлайн-курсами. 18 березня, зокрема, розпочнеться курс про коронавірус SARS-CoV-2 і захворювання Covid-19 від лікаря-інфекціоніста Федора Лапія.
18 травня в Україні вшановують пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
18 травня весь світ згадує жахливі події 1944-го року, коли за вказівкою вождів тоталітарного режиму кримських татар, а з ними й представників інших національних меншин, примусово депортували у віддалені регіони Радянського Союзу.
Історична довідка
18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам'яті підготував матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.
Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.
У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення Державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.
Немає коментарів:
Дописати коментар